Сім’я – важливий складник будь-якого суспільства. Для українського народу сімейні цінності та традиції становлять особливу значущість. В умовах війни роль сім’ї зросла та набула особливого сенсу і на рівні особистості, і на рівні суспільства. Результати онлайн-опитування студентської молоді представляють їхнє бачення сімейних цінностей, сімейних пріоритетів, власне, важливості сім’ї для влаштування і особистого життя, і відбудови української держави.
Розглянемо світові й українські тенденції розвитку сім’ї та закцентуємо увагу на проблемах української сім’ї в умовах війни. Отже, на думку студентів, головні складники фундаменту сім’ї: психологічна готовність до її створення (80,9 %); особисте бажання та зацікавленість (61,9 %); матеріальна незалежність (32 %); сепарація від батьків (22,7 %).
На запитання про те, у якому віці краще створювати сім’ю, половина опитаних обрала діапазон 22–26 р.; більше ніж 24 % – 27–31 р. Проте майже 21 % вважає, що для створення сім’ї вік не має значення.
У сучасному суспільстві популяризується сім’я без реєстрації стосунків.
Як вказано на діаграмі, позитивно до цього ставляться майже 14 %; швидше позитивно – майже третина опитаних; майже 25 % – швидше негативно ніж позитивно.
Сприйняття українцями сім’ї традиційно пов’язується із наявністю дітей. Запитали студентів, чи хотіли б вони мати дітей. Майже 70 % обрали варіант «Так»; 11 % відповіли «Ні»; 19 % опитаних не змогли визначитися.
На питання про кількість дітей у майбутній сім’ї отримали такі результати: майже 46 % бажали б мати двох дітей, 13,4 % – одну дитину; 20 % не можуть визначитися; майже 8 % хотіли б мати сім’ю із двома або більшою кількістю дітей.
Для народження дітей повинні бути деякі умови. Зокрема, 84 % вважають, що має бути хороше матеріальне забезпечення; майже 62 % згодні, що народження дитини – це особистий вибір кожного; 51 % вважає, що для цього має настати час.
Усе частіше у сучасному суспільстві говорять про таке явище, як «чайлдфрі». Поцікавилися у наших респондентів, як вони ставляться до такого. Отже, чверть опитаних – позитивно; майже 19 % – швидше позитивно; 11 % – негативно; майже третина опитаних не змогли визначитися зі своїм ставленням.
Зупинимося ще на деяких особливостях формування та розвитку сім’ї в умовах війни. Сьогодні в Україні сім’ї на відстані – поширене явище. Держкомстат фіксує рекордну кількість розлучень, особливо у перший рік повномасштабного вторгнення. Запитали у студентів, чи можливо зберегти сімейне вогнище на відстані. Понад 60 % відповіли, що так; не погодилися з цим лише 13,8 %; 23 % не могли визначитися.
Через російську агресію вчергове стали актуальними проблеми сімей, тому поцікавилися у студентів, які сім’ї, на їхню думку, уразливі під час війни. Найбільше (понад 60 %) обрали варіант «Сім’ї, в яких зафіксовані випадки агресії та булінгу»; понад 40 % – «Дружина та діти мобілізованих»; майже третина – «Сім’ї, що опинилися у складних життєвих обставинах». Безумовно, що такі сім’ї має підтримувати держава. На думку студентів, потрібно вивчати потреби таких сімей (майже 65 %); держава має створювати можливості для інклюзії (51 %), надавати психологічну (майже 40 %) і матеріальну допомогу (дещо більше ніж 42 %).
Війна та діти – поняття несумісне. Побутує думка, що війна не може забрати у дітей дитинство. Запитали у наших респондентів, які, на їхню думку, заходи потрібно провадити державі для реалізації цієї ідеї. Майже третина опитаних відзначила необхідність будівництва укриттів, де було б комфортно для дітей; 19 % зазначили потребу організації цікавого та корисного дозвілля; третина опитаних відзначила той факт, що державі варто пам’ятати, що йде війна.
Загалом онлайн-опитування підтвердило, що українські традиції щодо формування сім’ї зберігаються. Це стосується і фундаменту сім’ї, і наявності у ній дітей. Також опитані з розумінням поставилися і до світових тенденцій у створенні сім’ї, зокрема явища «чайлдфрі». Українські воєнні реалії відбилися на сім’ях українців, проте наші респонденти переконані, що і в таких умовах сім’я – це дуже важливо, її варто зберегти.
Декілька слів про соціально-демографічні особливості опитаних: респондентами були студенти ВНУ імені Лесі Українки різних факультетів. Майже 76 % опитаних – дівчата, що відображає гендерний розподіл загалом по Університету; понад 50 % – студенти віком 18–19 років; майже 93 % – неодружені.
Ольга КУЗЬМУК,
Валентина ЛЮБЧУК,
кандидати соціологічних наук,
доценти кафедри політології
та публічного управління
