4 листопада 2016 року в бібліотеці СНУ імені Лесі Українки відбулася презентація унікального в україністиці підручника «Історична діалектологія української мови. Північне (поліське) наріччя», автор якого – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка Віктор Михайлович Мойсієнко.
Представив відомого мовознавця декан факультету філології та журналістики Юрій Громик: «Це давній друг нашого університету, вимогливий науковець, чудовий викладач-лектор, член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій з української мови при СНУ імені Лесі Українки, популяризатор української мови у ЗМК. Віктор Михайлович у своїй новій книзі зумів органічно поєднати два своїх зацікавлення – історію мови та діалектологію. Приємно, що це навчальне видання. Сподіваємось на продовження. Адже потрібно описати і південно-західне, і південно-східне наріччя».
Опісля взяв слово сам автор. Як зауважив Віктор Мойсієнко, в «Історичній діалектології української мови. Північне (поліське) наріччя» з’ясовується, коли поліщук входить в українськомовне середовище. Це комплексна праця, тому в діахронії представлено фонетичні, словотвірні, граматичні, лексичні особливості поліського наріччя.
Та Віктор Михайлович приїхав ще з однією книгою, яку вважає «найбільшою бомбою під Кремль», – «Історія української мови. Хрестоматія Х–ХІІІ ст.» (автор – академік Василь Німчук). Наукове видання дає відповідь на важливе для всього світу питання: чиї пам’ятки Х–ХІІІ ст., які територіально пов’язані з сучасною Україною? Як відомо, на ці тексти претендують інші держави, зокрема Росія. Проте відповідь однозначна й очевидна: українські! «Якби такі книги Україна почала видавати з 1991 року, то сьогодні б ми не просили зброї у США. Це вирок Росії», – переконаний професор Віктор Мойсієнко.
У хрестоматії зібрані та відкоментовані стародавні писемні українські пам’ятки. У текстах, написаних-переписаних церковнослов’янською мовою, зафіксовано чимало власне українських вкраплень (наприклад, фонетичних). Тому наведені уривки підтверджують, що вже у Х–ХІІІ ст. побутувала українська розмовна мова.
На презентації-лекції були присутні студенти, викладачі-філологи й історики, працівники вишу.
Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело
