Маріанна Манжеровська – випускниця відразу двох факультетів Університету імені Лесі Українки. Сьогодні вона активно займається волонтерством у межах польсько-українського проєкту «Help UA Together» . Наше бліц-інтерв'ю – про волонтерство випускниці Університету.
– Маріанно, розкажи про свій перший досвід волонтерства?
– Перший мій «офіційний» досвід волонтерства – років із 15. Тоді я була куратором (волонтером) груп із іноземних країн, які приїжджали на наші фестивалі, як-от: «Ніч у Луцькому замку», «Поліське літо з фольклором» тощо. Я повністю відповідала за їхнє перебування в Луцьку. Мала величезне бажання, щоб вони себе відчували у нашому гостинному місті як удома. Також «розрулювала» форс-мажори.
Інший мій вагомий досвід – у 2017–2018 роках: волонтерила; була меценатом при одному волонтерському русі; опікувалася дітками, батьки яких загинули на сході України під час АТО…
За іншою програмою впродовж року була наставником для однієї маленької дівчинки, у котрої в зоні АТО загинув тато (він є на дошці пошани в Луцьку). Це все я робила за покликом свого серця, розуміючи усю покладену на мене відповідальність.
– Розкажи більше про волонтерський проєкт, яким займаєшся зараз. Як він виник?
– Сьогодні, коли Росія прийшла з війною на нашу землю, не було жодного бажання переїжджати за кордон, хоча ж і є куди. Натомість зібралися з однодумцями та вирішили діяти. Діяти – допомагати. Допомагати і цивільним, і військовим.
В останні роки я активно займалася міжнародною діяльністю в сфері бізнесу, культури, спорту, була директором фестивалю «Волинь Ретро Кар Фест», у межах якого на Волинь у 2020 році могли «завітати» понад 30 ретроавто з країн Євросоюзу… Відклали через ковід, тепер же – війна. Нічого: виграємо війну – організуємо!
Отож, зібралися ми. І вирішили, що наша волонтерська діяльність найдієвіша буде, коли налагодимо допомогу з країн ЄС для України (від організацій, фізичних осіб й усіх охочих). Назва проєкту народилась одразу: «Help UA Together» International Volunteer Project. Вона відображає суть нашої діяльності. Головний організатор – «Волинський Клуб Автомобільний» в особі президента Сергія Прозоровського. Партнери – Клуб спортивного танцю «ФОРС», де я президент і засновник, й Асоціація «Бізнес-Волинь».
Моє завдання – налагодити координацію: тобто, зрозуміти, хто б хотів долучитися з допомогою (з Німеччини, Італії, Польщі і т.д.), розібратися в об‘ємах, уточнити, що більш необхідне, що менш. Також я PR-директор (якщо у волонтерстві так це можна назвати), «обличчя» проєкту. Важливим складником є оперативність: правильно розподілити допомогу згідно з потребами. Ми передаємо в ЗСУ, Територіальну оборону, біженцям, мамам із дітками, відправляємо в «гарячі точки» – саме «пекло» війни.
– Із якими проблемами стикаєшся?
– Зі складного, на мою думку, – це велика кількість документів, які треба готувати саме для того, щоб привезти гуманітарну допомогу з Польщі в Україну. Справляємося. Звісно, і при перетині кордону, як польського, так і українського, хотілось би процес бачити швидшим, культурнішим (недобре, коли псують пакування при огляді).
Головне ж – ми розуміємо, для чого це робимо: дуже хочемо пришвидшити перемогу України над агресором, показати знедоленим, що вони не самі, а з ними й усією Україною увесь цивілізований світ.
Сійте добро – і воно повернеться до Вас сторицею! Пам‘ятайте, що усе починається з Любові. Тримайте її в своєму серці та діліться нею. У цьому сенс волонтерства – за щирим покликом.
Віримо та чекаємо перемоги України! А наш проєкт «Help UA Together» намагатиметься допомагати, наскільки це буде у наших силах! Слава Україні!
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО,
відділ інформаційної політики
Фото Маріанни МАНЖЕРОВСЬКОЇ
