Людина живе допоки її пам’ятають. 28 січня виповнилося сім років відтоді, як відійшов у засвіти Роман Антонович Арцишевський. Напередодні цієї дати в аудиторії А-324, яка носить його ім’я, освітянська еліта міста Луцька вшанувала пам’ять знаного в Україні та за її межами ученого й педагога.
Упродовж 37-річної діяльності в Лесиному університеті ним було захищено докторську дисертацію, відкрито Республіканський центр світоглядної освіти молоді, на основі якого створено Інститут соціальних наук. На базі ІСН започатковано навчання студентів за такими спеціальностями: «Психологія», «Соціологія», «Культурологія», «Філософія», «Релігієзнавство», «Соціальна робота». Наукова спадщина Романа Арцишевського нараховує понад двісті наукових праць, серед яких – значна кількість підручників, посібників і монографій. 1994 року Роман Антонович був обраний членом-кореспондентом НАПН України. 2008-го йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Ректор Анатолій Цьось підкреслив, що Роман Антонович – талановита, багатогранна й цікава людина. Він працював не тільки для розвитку Університету, а й для забезпечення якісної освіти загалом. Ним було розроблено цикли навчально-методичних посібників для шкільної та вищої освіти. «Головна наша місія у тому, щоб максимально зберігати творчість і пам’ять про цю видатну людину. Зберігати не лише у спогадах, а й у нашій науковій роботі, публікаціях, бо така пам’ять значно довша ніж звичайна людська пам’ять», – наголосив Анатолій Васильович.
Проректорка Наталія Благовірна зазначила, що у такі непрості для України часи, коли втрачаємо багато молодих людей, найбільш цінно для кожного з родини, щоб цього героя пам’ятали. Так само важливо, аби пам’ятали внесок цієї людини. «Нехай ця пам’ять буде найтривалішою і ця тяглість наукового світогляду переходить від учнів до студентів. Збереження цього світогляду – складник місії Університету. Дуже щемливим став перегляд світлин, адже це історія про те, як людина формувалася», – підкреслила Наталія Богданівна.
Спогадами про Романа Антоновича поділився професор Володимир Іванців. Було зазначено, що 1979 року, з приїздом до Луцька, почалася нова доба у розвитку тодішнього педінституту. Роман Арцишевський був дуже здібною, талановитою, комунікабельною людиною й зумів у короткий час пригорнути до себе майже весь колектив. Докорінно змінилася позиція педагогів, які викладали соціальні дисципліни. «Треба мислити філософськими категоріями, а далі – шукати методи, які допоможуть у викладацькій справі», – зазначив Володимир Васильович. Він також наголосив, що Роман Арцишевський залишив про себе дуже хорошу пам’ять. «Таку людину не можна забути навіть якби й хотів, бо від нього ішло лише одне добро, а що може бути цінніше ніж добро… Нічого немає! Він кожну людину поважав. Це людина, яка досягнула своїх висот, його треба цінувати, пам’ятати і виховувати на його прикладі сучасну молодь».
У своєму виступі доцент Ігор Остапйовський зазначив, що знав Романа Антоновича більше ніж тридцяти років, спочатку як студент, а згодом – як його заступник, директора тодішнього ІСН. «Це була геніальна енциклопедичних знань людина, але відрізнявся від інших тим, що дуже любив людей і робив людям добро. Він не тільки великий учений, але й великий організатор освіти, тому його потрібно пам’ятати. Поки ми будемо пам’ятати, то і ми, і наш заклад будемо розвиватися», – підкреслив Ігор Євгенович.
Хорошу пам’ять про себе залишив Роман Антонович, викладаючи у ВІППО, про що розповіла доцент Наталія Ясінська. Вона зазначила, що вчителі не тільки історії та суспільствознавства, а й усіх спеціальностей із великим задоволенням слухали його лекції. «Він ніколи не відмовлявся від пропозицій прочитати лекції та взяти участь у роботі конференцій у районних центрах Волинської області», – розповіла Наталія Василівна.
Рідна племінниця Романа Антоновича Тетяна Мірчук пригадала, що пам’ятає той період його життя, коли він пішов пішки вступати до Університету, згодом – коли став викладачем і науковцем. Також пам’ятає, що він завжди усім членам родини дарував книги, що стало традицією і для неї. «Роман Антонович – це родинна гордість. Дякую долі, що була така людина з нами», – підсумувала Тетяна Семенівна. На завершення вона подякувала усім присутнім за світлу пам’ять, за гарні слова й за проведену зустріч в аудиторії, яка носить ім’я Романа Антоновича Арцишевського.
Модератором заходу був заступник декана факультету історії, політології та національної безпеки з виховної роботи, молодіжної політики та соціальної роботи Іван Рудянин.
Антоніна ЯРУЧИК
кандидат філософських наук
