Волинський національний університет Лесі Українки за час свого існування став альма матер для багатьох людей. На Волині та в Україні є тисячі фахівців, які здобували освіту в нашому ЗВО. Проте назвати найбільший університет Волині рідним мають право не лише волиняни й українці загалом, адже наші дипломи отримали і багато іноземців, які свого часу захотіли вчитися саме у Луцьку. Взаємодія з ними більшою мірою лягала та лягає на плечі працівників відділу міжнародних зв’язків. Із-поміж багатьох функцій цей відділ комунікує та «приводить» іноземних студентів в Університет.
Ми вирішили поспілкуватися з начальником відділу Владиславом Коломечюком і дізнатися докладно, чим він і його підлеглі займаються зараз, скільки іноземних студентів наразі навчається у ВНУ імені Лесі Українки. Також Владислав розповів про міжнародну співпрацю закладу та можливості для наших здобувачів набратися досвіду за кордоном.
– Владиславе, розкажи, будь ласка, про міжнародну співпрацю в умовах війни. Вона змінилася?
– Для мене, якщо розповідати в загальному, то з початком повномасштабної війни я б не сказав, що щось кардинально змінилося. Міжнародна співпраця не ускладнилася. Усе стало гнучкіше, більш насичено. Стосовно об’ємів роботи, то вони збільшилися. Це все, зважаючи на ситуацію в країні, поєднувалося з волонтерством, особистими переживаннями, браком науково-педагогічного складу, який був змушений убезпечувати свої сім’ї та виїхати за кордон. Усе разом дало поштовх до ще більшої співпраці, налаштованості на відкриття нових шляхів до збільшення кількості міжнародних партнерів, допомоги Україні, можливостей для студентів і викладацького складу.
– У відділі були перестановки. Як подолали це?
– На початку повномасштабної війни доводилося з усім справлятися майже самому. Перші пів року були складними, але все вийшло. Згодом ми зробили певні трансформації, взяли на роботу кілька нових працівників, посилили певні моменти. Насамперед – це робота зі студентами, зокрема іноземцями, а також із українськими здобувачами, які хотіли виїздити за кордон за певними програмами, проєктами тощо.
– Яка кількість студентів-іноземців зараз навчається в Університеті?
– Наразі на різних факультетах навчається 115 студентів-іноземців. Більшість – це представники Китаю.
– Як робота з іноземними студентами змінилася після 24 лютого 2022 року?
– Після початку повномасштабного вторгнення кілька студентів-іноземців залишилися, багато виїхало. Згодом, через кілька тижнів, ті, хто лишився, теж виїхав із країни. Університет цьому всіляко сприяв. Ця ситуація диктувала нам умови, за яких студентів із інших країн у нас очно не залишилося. Звичайно, вони продовжили навчання в дистанційному форматі, як це було при пандемії.
Виникло питання, як зараховувати нових студентів. Міністерство освіти і науки України запропонувало формат дистанційного вступу та свого роду дистанційного навчання. Студент повинен повернутися до очного навчання вже після закінчення воєнного стану. Згідно з новими правилами вступу ми могли набирати нових студентів. Ми зосередилися на Китаї, оскільки було багато охочих навчатися у нас й розвивати співпрацю.
Зараз ми розширюємо список країн. Можу назвати Еквадор, Німеччину, Алжир, Індію, Китай і ще кілька країн, представники яких готові навчатися в Україні.
– Із чим пов’язана зміна вектору, оскільки раніше більше орієнтувалися на країни Африки?
– Насамперед це пов’язано з тим, що китайським абітурієнтам бракує досвіду в подальшій реалізації їхнього кар’єрного росту, працевлаштування в різні заклади освіти вдома, де вимагають диплом і практики закордонного зразка. Оскільки Україна – це країна з хорошою якістю освіти, з ціною, відверто нижчою ніж у Європі, все зосереджено на нас. Тим більше, коли країна-терорист і країна-спільник терориста втратили всі можливості для надання якісної освіти, багато абітурієнтів спрямовуються на нашу територію.
– Як зараз відбувається вступ іноземців до ВНУ імені Лесі Українки?
– Ситуація зі вступом українських абітурієнтів й іноземців відрізняється процедурно. Іноземці можуть вступати тричі на рік, а аспіранти та підготовче відділення – взагалі впродовж року. Тому ми постійно перебуваємо в режимі вступної кампанії, набираємо студентів цілий рік. Наразі ми вийшли на той етап, коли шукаємо не по одному–двох студентах, а щонайменше набираємо групами кількістю мінімум п’ять осіб.
– Які факультети найпопулярніші серед іноземців?
– Раніше можна було казати, що найпопулярнішим був факультет міжнародних відносин. Згодом це все змістилося на факультет культури і мистецтв. Він найпопулярніший, особливо серед китайців. Також це факультет педагогічної освіти та соціальної роботи, факультет економіки та управління, факультет міжнародних відносин.
Загалом Китай зацікавлений у певних факультетах. Пріоритетний для них факультет культури і мистецтв, зокрема хореографія, музичне мистецтво, дизайн. Також вони цікавляться факультетом педагогічної освіти та соціальної роботи.
– Від чого залежить кількість іноземців, охочих вчитися в Луцьку?
– Залежить від університету, його популярності, місця в рейтингах, якості навчання. У китайців є специфіка, коли в них відбувається перший випуск у якомусь ЗВО, то вони радять цей заклад родичам, друзям, колегам. Так поширюється інформація. У нас так відбулося.
– Чи не втрачаєте зв’язки з випускниками після завершення навчання?
– Звичайно. Наприклад, ми постійно листувалися з випускником із Лівії, який працював у міністерстві закордонних справ. Він цікавився, що у нас відбувається, розповідав про себе.
На сторінці відділу міжнародних зв’язків в інстаграмі ви можете знайти багато відгуків наших колишніх студентів, які пригадують своє навчання в Луцьку та вітають нас зі святами, підтримують Україну, активно вболівають за нас на міжнародній арені.
– Одна з конкурентних переваг ВНУ імені Лесі Українки – академічна мобільність студентів. Які проєкти в цьому напрямі реалізовуються? Чого чекати в подальшому студентам стосовно закордонних обмінів?
– Академічна мобільність – досить цікава річ і напрям роботи. Вона мені найбільше подобається. Можу сказати, що цей напрям у нас вийшов на високий рівень. Ми маємо досить багато партнерів, із якими здійснюємо академічну мобільність. Академічна мобільність чітко розділяється на етапи. Це не просто відправити студента і забути про нього. Насправді можу виділити три етапи: перед мобільністю, під час мобільності та після мобільності. Ми постійно ведемо студента та повністю координуємо його навчальну роботу, спілкування з факультетом, розв’язуємо проблеми, які можуть виникати. Також цікаво чути відгуки студентів, їхні емоції, враження після поїздки. Тут закликаю подивитися наше відео де студенти діляться емоціями та враженнями про академічну мобільність.
– Які навчальні заклади за кордоном – партнери в академічній мобільності?
– Не здивую, коли скажу, що найпопулярніші – польські заклади вищої освіти. Це пов’язано з тим, що ми транскордонний університет. Зараз маємо нові партнерства з Гданським університетом, Університетом Адама Міцкевича в Познані, розширили співпрацю з Поморським університетом в Слупську, Університетом Яна Длугоша в Ченстохові.
Із нових країн – Литва, університет в місті Клайпеда, куди вже у вересні поїдуть викладачі, а з 2024 року – і студенти. Також Університет Ренн ІІ у Франції. Торік ми вже здійснювали з ним мобільність і цьогоріч теж троє студентів подали заявки і поїдуть туди восени.
Також співпрацюємо зі Сілезьким університетом у місті Глівіце (Польща). Там є Європейський центр інноваційних технологій для здоров’я, куди у вересні поїдуть 15 осіб із медичного факультету і стажуватимуться впродовж тижня.
– Що потрібно від студента, щоб взяти участь у зовнішній академічній мобільності?
– Для цього не треба робити багато, тільки особисту мотивацію студента. Головне – знати, що в Університеті є відділ міжнародних зв’язків, який має офіційний вебсайт і сторінки в соцмережах. Там є всі необхідні контакти.
Оскільки щороку ми збільшуємо обсяги академічної мобільності, звичайно, є конкурсні відбори на факультетах, у відділі, співбесіди у партнерських університетах. Студентові треба мінімально володіти іноземною мовою (зазвичай це польська, англійська), мати високий рівень успішності. Не маловажливою є мотивація студента, який хоче за час навчання зробити щось не тільки для себе, а й для Університету та України загалом, поширити за кордоном знання, які він здобуває в нас, показати, що наша освіта не відрізняється від європейської.
Розмовляв Андрій ПЕТРУШКО
Фото – Дмитро БАЙДА
